Мільйон кілометрів доріг

У Канаді понад мільйон кілометрів автомобільних доріг. Але це не Росія, в якій, де може проїхати «Кіровець», там і дорога. У Канаді, незважаючи на суворий клімат, переважна більшість доріг відповідають своїй назві. Тобто вдають із себе якісне дорожнє полотно з твердим покриттям
Хоча автомобільні перевезення, по загальному вантажообігу, поступаються залізничним, саме автомобільний транспорт в Канаді, грає, як зараз модно говорити, системоутворюючу роль. Саме наявність розгалуженої мережі автомобільних доріг дозволяє досягати необхідної мобільності при переміщенні вантажів.

Далекобійники в Канаді

Саме тому, безсумнівним попитом на ринку праці Канади, користується робота далекобійників. Серед робочих спеціальностей вона відзначається досить високим рівнем оплати та безліччю вакансій. Отримавши ліцензію для роботи на траку, можна особливо не турбуватися, що в один прекрасний момент, залишишся без роботи.
Потрібно відзначити, що корінні канадці, не дуже прагнуть працювати далекобійниками. Що гріха таїти, робота важка, та й для здоров'я, не особливо-то корисна. Тому, більшість канадських далекобійників вихідці з інших країн. В основному це вихідці з Латинської Америки і колишні наші співвітчизники.
Звичайно, у іммігрантів, є свої недоліки. Базового знання англійської мови, може не вистачати, для того, щоб в повній мірі відчувати себе на такій роботі, як риба в воді. Все-таки комунікабельність та вміння вирішити дрібні питання, дуже важливі для такої роботи.

Ось з чим, як правило, не буває проблем, так це з кваліфікацією з боку водія. Після роботи далекобійником в наших умовах, адаптація на канадських дорогах проходить практично безболісно. Умови роботи далекобійником в Канаді, значно відрізняються в кращу сторону. І дороги краще, і придорожня інфраструктура, включаючи автосервіс, набагато краще розвинена, та й стан переважної більшості автомобілів не викликає нарікань.

Шляхами Канади

Канада звичайно може похвалитися суворістю країв та безмежністю територій. Недарма займає друге в світі місце за цими показниками. Та й знаходиться далеко від екватора. Так що є сенс поговорити про автомобільні дороги Канади, а так само про те, чому в Канаді цінуються водії родом з України.

Лісом, полем. Полем, лісом…

Звичайно, дороги в Канаді не можна порівнювати з «напрямками», наприклад, в Україні. У Канаді, дороги - це дороги. У повному розумінні цього слова. А це не тільки асфальтне покриття, але і придорожня інфраструктура. Навіть ті, що проходять по тайзі і горах канадські траси, в цьому плані, обладнані всім необхідним, щоб водій, що потрапив в неприємну дорожню ситуацію, не відчував себе покинутим напризволяще.
Але все одно, мала щільність населення, особливо в північних і центральних областях Канади, не сприяє величезному пожвавленню на дорогах. Тому часто водіям доводиться самотужки справлятися з виниклими труднощами. І ось тут, дуже часто на допомогу приходить досвід, отриманий на дорогах «совка», де допомоги, часто чекати просто нізвідки. Тому дуже багато канадських транспортних компаній, з радістю набирають далекобійників в свій штат, з числа наших співвітчизників.

Та, і не можна сказати, що дороги в Канаді, зовсім вже ідеальні. У містах, практично скрізь, а ось на трасах, особливо після зими, на деяких ділянках, буває досить вибоїн. Але потрібно віддати належне канадським дорожнім службам, ремонт проводиться швидко і якісно.

А ще, більшість канадських шляхів відрізняється приголомшливими пейзажами по боках. У цьому сенсі, їхати канадською дорогою, суцільне задоволення. Гори і ліси, річки та озера, завжди супроводжують канадських водіїв, куди б вони не вирушили в дорогу.

Будівельний бум в Канаді

В середині нульових, на ринку нерухомості Канади, почався процес стабільного зростання цін. Протягом цілого десятиліття, ціни на нерухомість, в залежності від регіону, росли в середньому, від 1,5 до 5 відсотків на рік. Більше, цей процес торкнувся великі міста, Монреаль, Торонто, Ванкувер, Оттаву, в меншій мірі він торкнувся провінційної нерухомості. Нерухомість в Канаді, стала інвестиційно привабливою, що спричинило за собою залучення на цей ринок значних коштів.

Динаміка зростання

З року в рік, зростає попит на якісне сучасне житло. І при тому, що ринок нерухомості Канади, не відчуває гострий дефіцит, пропозицій надходить в достатній кількості, до початку десятих, будівельні компанії почали замислюватися про переорієнтацію на будівництво житлової нерухомості. До цього, на протязі, практично, трьох десятиліть пріоритетом залишалося будівництво комерційної та промислової нерухомості.
Переломним в цьому процесі став 2014-й рік. У ньому, ліцензій на будівництво житлового фонду було видано на 26% більше, ніж в попередньому, а на будівництво промислових об'єктів, на 14% менше. Загальна кількість людей, зайнятих у сфері будівництва, з 2010-го року, зросла практично на чверть. Будівельні компанії залучають для роботи в Канаді, велику кількість іммігрантів, тому що кваліфікованих робочих рук всередині країни, явно не вистачає.
При цьому, за оцінками експертів, ринок не збирається зупинятися. Прогнозується стабільне зростання залучень інвестицій в будівництво нерухомості ще, як мінімум, на одне десятиліття. До того ж, до 2020-го року, планується вирівнювання темпів зростання будівництва житлової та комерційної недвижимостей.

Все це говорить про стрімке зростання економіки Канади в цілому. Країна кленового сиропу і хокею все впевненіше займає провідні позиції, за багатьма показниками рівня розвитку. А за деякими, медичне забезпечення, тривалість життя, низький рівень злочинності, входить в першу трійку.

Особливості ринку праці Канади

Питання працевлаштування, найважливіше і одночасно найскладніше, яке доводиться вирішувати при зміні країни проживання. Ринок праці Канади досить специфічний, тому іммігруючи в цю країну, необхідно враховувати його особливості. В першу чергу це стосується представників висококваліфікованих професій. Для того щоб зайняти вакансію в сфері медицини, виробництва, економіки необхідно підтвердити свою кваліфікацію. В одних випадках, просто пройти переатестацію, в інших, отримати додаткову освіту.
Трохи простіше йде справа з представниками робочих спеціальностей. По-перше, це пов'язано з більш простими професійними вимогами до даної категорії працівників, а по-друге, на ринку праці Канади спостерігається постійна нестача низькокваліфікованої робочої сили. Навіть при тому, що середня ставка в даному секторі економіки Канади складає в середньому від 20 до 30 канадських доларів на годину, корінні канадці не особливо прагнуть займати такі вакансії. Ця особливість, часто, дозволяє іммігрантам, які мають високу кваліфікацію, але не пройшли переатестацію, в перший час перебування в Канаді, не залишатись зовсім вже без роботи.
Важливим фактором, що істотно впливає, на отримання стабільного високооплачуваної роботи в Канаді, є знання англійської або французької мов. Без вміння добре розуміти і чітко розмовляти, в Канаді практично неможливо влаштуватися на гідну роботу. Тим, хто планує імміграцію в Канаду, необхідно розуміти, що сили і засоби, вкладені в вивчення мови, дуже допоможуть у подальшому.

Крім того, канадськими роботодавцями, дуже цінується досвід роботи, саме в Канаді. Претенденти, які мають такий досвід, мають значно більше шансів. Одним з варіантів отримання необхідних знань може стати робота в волонтерській організації. Працюючи волонтером, можна адаптуватися до середовища, завести необхідні зв'язки, скласти загальне уявлення. Найчастіше, волонтерство стає відправною точкою для багатьох іммігрантів в пошуку роботи на новому місці.

Безробіття в Канаді. Є або немає?

Офіційна статистика говорить про те, що рівень безробіття в Канаді становить близько 7% працездатного населення. Ця цифра злегка коливається, але практично незмінна останнім часом. Цифра начебто значна, але ті, хто на собі відчуває життя в Канаді, практично всі говорять, що безробіття в Канаді, як такого практично немає. Навпаки, в Канаді з лишком вистачає вакансій, і знайти роботу, як правило, не складає труднощів.

У чому підступ?

Справа в тому, що в число безробітних, згідно канадської статистики, входять всі, хто не зайнятий повний робочий день, хто змушений переучуватися, з метою отримання професійної ліцензії (це в першу чергу стосується новоприбулих іммігрантів), ну і, так звані, « професійні безробітні ». Ті, кого, в принципі влаштовує життя на допомогу з безробіття, і основні зусилля, вони прикладають, саме для того, щоб не працювати, а допомогу отримувати. Такі, в Канаді, теж є.

 Але не вони становлять більшу частину тих самих семи відсотків. Велика частина, це як раз ті, хто змушений переучуватися. Тому що термін навчання, за різними спеціальностями, на отримання ліцензії, в залежності від професії, коливається, від півроку, до чотирьох років. В середньому від одного до двох років. Погодьтеся це чималий період. Більшість з цих людей, частково зайняті, тобто працюють в сферах, де професійна ліцензія не потрібна, але при цьому отримують соціальну допомогу і тому вважаються безробітними.

Власне про роботу

А взагалі, на ринку праці Канади, попит істотно перевищує пропозицію. Вільних вакансій значно більше, ніж робочих рук. Тому, канадське держава, проводить інтенсивну політику залучення фахівців з-за кордону. На це спрямовано безліч загальнодержавних і провінційних програм. Причому канадській економіці постійно потрібні, як висококваліфіковані фахівці, так і ті, хто готовий виконувати низькооплачувану, за канадськими поняттями, роботу. Так якщо ви десь побачите, що, згідно з офіційною статистикою, рівень безробіття в Канаді становить 7%, не лякайтеся. Роботи в Канаді вистачає.

Біометричні реалії

Абсолютно не вважаю себе «всепропальщіком» і «ятакізнальщіом», але епопея з біометричними паспортами, яка розгортається у нас на очах, класичний приклад, того, як у нас все буває. І головне, як завжди в наших реаліях, начебто ніхто ні в чому не винен, точніше винних, то знайти можна, але сенсу від цього все одно ніякого. Ці люди опиняться просто крайніми. А наступного разу, в іншому місці, все буде так само. Тому що так працює система.

Хроніка біометричних подій

Почну з фіналу. На сьогоднішній день, біометричні закордонні паспорти виходять друком з величезною затримкою. Причому ця затримка зростає з кожним днем. Ніякі встановлені терміни не витримуються. Люди втрачають заздалегідь оплачені квитки і бронь в готелях, відкладаються і переносяться тисячі поїздок. Нерви, лайка. Все як завжди.
Хоча начебто, нічого не віщувало біди. Біометричні паспорти почали оформляти ще два роки тому, і по нетерміновому тарифу їх можна було оформити, трохи більше ніж за місяць. І ніякого ажіотажу не було. Але тут нам на голову звалився безвіз, і почався загранпаспортний кінець світу. Спочатку українська влада тільки бадьоро рапортувала, скільки кілотонн біометричних закордонних паспортів встигли видати, тим самим провокуючи всіх і вся на бездумне отримання закордонного паспорта в самий ажіотаж. Паспорти стали затримувати, спочатку трохи, потім все більше і більше.

А потім поліграфічний комбінат пішов чи то у відпустку, чи то в запій, чи то в декрет. Розповідають про брак якогось унікального біометричного пластика, без якого, заповітний пропуск в безвізовий Шенген, ну ніяк, не зліпити. Всім клієнтам розповідають про те, що він уже їде звідкись із-за далекого бугра. Стара пісня, чи не так? А ціни на «дуже термінове« оформлення паспорта, злетіли вище даху. А все тому, що ми «країна заповітного дефіциту».
Тому що один з найулюбленіших і прибуткових видів «бізнесу», це торгівля державними послугами втридорога, собі в кишеню. Я, чесно не знаю, чи була ця ситуація свідомо спровокована, або все вийшло зовсім випадково, але це одна з невиліковних хвороб нашого суспільства. З одного боку, я не розумію, ті юрби стражденних, які стрімголов побьыгли оформляти біометричні паспорти, коли вони їм ще й на фіг не потрібні. З квітня видано близько трьох мільйонів біометричних закордонних паспортів (за попередні два роки півтора мільйона), а реально послугами безвіза скористалося поки менше півмільйона осіб. В результаті, ті, кому дійсно терміново потрібен біометричний закордонний паспорт виявилися в патовій ситуації.
Ну і, звичайно, у виграші, як завжди виявилася «приймаюча сторона”. Ті хто, в будь-якій ситуації вміють пролізти, допомогти і прискорити. Тільки кому це потрібно, крім них самих?

Імміграційна політика Канади

З введенням в 2015-му році програми Express Entry кількість прийнятих країною іммігрантів, практично не змінилося. Зате змінився якісний склад. З процесу надання права на проживання та роботу в Канаді, практично виключений людський фактор. З одного боку, система Express Entry, дає можливість, всім бажаючим спробувати свої сили в конкурсі на отримання канадського ВНЖ, з іншого боку, значно посилила вимоги до конкурсантів.
Уряд Канади, можна зрозуміти. Було б абсолютно нераціонально проводити відбір конкурсантів з яких-небудь інших параметрів. Якщо кількість претендентів значно перевищує можливості в наданні місць, то логічно, що ці місця повинні отримати кращі з кращих. Навіщо організовувати курси англійської мови, якщо можна зробити відбір вже серед тих, хто його, і без того, добре знає. Навіщо витрачати бюджетні гроші на підвищення кваліфікації новоприбулих мігрантів, якщо можна спочатку вибирати згідно необхідним професійним параметрам.

На жаль, ця жорстка логіка, багато в чому вбиває надії, тих, хто в імміграції бачить єдиний шанс, облаштуватися в цьому житті. Але з іншого боку вона мотивує потенційних мігрантів, вчити мову, вдосконалювати професійні навички, ще в період підготовки до імміграції в Канаду. Якщо зробити з усього цього висновки, то виходить, що введена в 2015-му році система значно ускладнила отримання права на проживання в Канаді, тим, хто в цьому більшу потребу, але при цьому спростила, тим, хто цього дійсно гідний.

Канада - країна соціальної рівності

Спочатку, я хотів написати статтю про зарплатню, точніше доходи (заїждженим  дискредитувавшим себе своєю мізерністю словом, це називати не хочеться) в Канаді, в залежності від роду діяльності. Ну, надати такий огляд, представники яких професій, скільки заробляють. Але вивчаючи, рівень доходів представників різних професій, я дуже здивувався, і було чого. Виявилося, що в Канаді, різниця між доходами, тих, чиї професії у нас вважаються непрестижними і низькооплачуваною, і тих, чиї професії у нас шануються і цінуються, не перевищує 15-20 відсотків.

Дивовижне поруч

Можете собі уявити, середній заробіток медсестер за 2012-й рік (я не знайшов більш свіжих точних даних) склав $ 72 072, а фінансових керівників $ 79 997. Більше доходи, тільки у старших менеджерів урядових органів - $ 95 992. Це офіційна статистика . Уявити собі таке з нашого льоху, просто неможливо.
Звичайно, моє покоління, яке пережило радянський соціалізм, ще пам'ятає ті часи, коли і у нас, було щось подібне. Щось, та не те. Радянське рівноправність, насправді, була фіктивною, просто різниця в можливостях, визначалася, не кількістю грошей, за які практично нічого не можна було купити, а зв'язками, посадами і положенням в суспільстві. Порівнювати життя медсестри і якогось партапаратчіка не мало сенсу, просто тому, що у них був абсолютно різний рівень можливостей, при тому, що радянські зарплати, були сильно усередненими.

А в Канаді, як і в будь-якому вільному суспільстві, немає блату. І дійсно соціальну нерівність зведено до мінімуму. Держава цінує кожного свого громадянина, незалежно від походження, віросповідання і соціального статусу. Нам, що сімдесят років боролися за перемогу комунізму, який, врешті-решт, з тріском програв в одні ворота, важко зрозуміти, що держава соціальної рівності, будується не революціями, а торжеством розумних ідей, і розумінням всіх, що загальний добробут набагато важливіше, ніж відчуття особистої переваги над іншими. Тому, рік за роком, Канада приваблює іммігрантів з усього світу, які прагнуть  нормального життя.
За матеріалами статті http://lcm-company.blogspot.com/2017/06/canada-social.html

 

Медицина в Канаді

Система охорони здоров'я в Канаді влаштована досить складним чином. Середньостатистичній людині до кінця і не розібратися у всіх нюансах її організації. Умови соціального медичного страхування та джерел фінансування медичних програм, досить різняться, в залежності від специфіки місцевого самоврядування, та й самі страхові пакети вельми різняться. Але, незважаючи на складність організації, одного у канадської системи охорони здоров'я не відняти, вона дуже ефективна і визнана однією з кращих в світі.

Іммігранти і медицина

Карту медичного соціального страхування, новоприбулі до Канади іммігранти, мають право отримати через 90 днів після прибуття. До цього моменту вони, якщо існує така потреба, повинні лікуватися за власний рахунок, що дуже дорого. Наприклад, операція з видалення апендициту обійдеться в двадцять тисяч канадських доларів, а самий звичайний прийом у терапевта в сто п'ятдесят - двісті. Тобто, як би це не жорстоко звучало, в цей період, з серйозними проблемами, до лікарів краще не звертатися. В крайньому випадку, можна купити карту комерційного страхування, але це теж влетить в копієчку.
Надалі ж іммігранти користуються послугами і пільгами соціального медичного страхування на загальних підставах.

Специфіка канадського охорони здоров'я

Цікавою особливістю системи охорони здоров'я Канади є те, що існуючи в рамках державної програми, канадські клініки і госпіталі, безпосередньо не підпорядковуються міністерству охорони здоров'я. Керівним органом, як правило, є рада директорів, спостережна рада муніципалітету або громадські організації. Саме вони просувають стратегію розвитку охорони здоров'я на місцевому рівні. Основним джерелом фінансування їх діяльності є місцевий бюджет. Тому-то і відрізняються умови соціального медичного страхування в різних провінціях.

Потрібно віддати належне канадському державі, якості охорони здоров'я приділяється дуже велика увага. З кожним роком в дію вводяться, все нові і нові програми, що дозволяють отримати якісне і повне медичне обслуговування практично всім верствам канадського суспільства. Найбільша увага приділяється найменш захищеним його представникам: дітям, інвалідам, людям похилого віку.

Цей матеріал зроблено за матеріалами статті http://lcm-company.blogspot.com/2017/05/canadian-medicine.html 

Стратегія зростання Атлантики

Так називається імміграційна програма, прийнята в тестовому режимі 4 липня 2016 року спільно представниками чотирьох атлантичних провінцій Канади (Нова Шотландія, Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда та Ньюфаундленд і Лабрадор). Програма передбачає полегшення процесу імміграції кандидатам по провінційних програмах і спрямована на залучення фахівців та їх сімей для життя в зазначених атлантичних провінціях.

З чим це пов'язано?

В першу чергу це пов'язано зі складною демографічною ситуацією що склалася в Атлантичних провінціях, смертність перевищує народжуваність, крім того, існує внутрішній міграційний відплив із цих провінцій в інші. В результаті на атлантичному узбережжі Канади утворився гострий дефіцит, як висококласних фахівців у різних галузях, так і низькокваліфікованої робочої сили. Заповнити цей дефіцит і спрямована ця програма.

Як це буде працювати?

Згідно з планами, початковий період цієї програми, розрахований на три роки. Протягом 2017-го року планується взяти до двох тисяч фахівців, відповідних вимогам роботодавців, з сім'ями. У загальній складності це повинно скласти близько чотирьох тисяч осіб. У подальшому, в залежності від результатів експерименту ця цифра може суттєво зрости. Важливим чинником цієї програми є прискорене визнання зарубіжного досвіду і освіти, що спростить адаптацію іммігрантів.

Влади атлантичних провінцій всерйоз розраховують на успіх цієї програми. Особлива увага приділяється не тільки залучення фахівців для життя, але і подальшого утримання їх на цих територіях. Розробляються пріоритетні соціальні програми, що сприяють укоріненню новоприбулих іммігрантів в Атлантичних провінціях, а також програми стимулювання роботодавців, спрямовані на залучення робочої сили з числа іммігрантів. Все це, в результаті, має сприяти економічному зростанню та інфраструктурному розвитку Атлантичних провінцій.

За матеріалами статті http://lcm-company.blogspot.com/2017/04/atlantic-growth-strategy.html