Що там у турків?

На календарі вже 2019 й рік, а в розпалі зимове міжсезоння, і саме час поговорити про перспективи, самого популярного серед українських туристів закордонного відпочинку, відпочинку в Туреччині. Отже, що ж нам приготували Анталья і Бодрум, Ізмір і Стамбул?

Розширення напрямків

В першу чергу, що хочеться відзначити, так це те, що більшість туроператорів більше уваги в своїх пропозиціях, стали приділяти узбережжю Егейського моря. Планується істотно збільшити польотні програми в Бодрум і Мармаріс, а також намагатися просунути відпочинок в Ізмірі.
Відпочинок на Егейському узбережжі (http://www.t.zp.ua/Отдых-в-Турции/Эгейское-побережье), в значній мірі відрізняється від відпочинку в традиційній, для наших туристів, Антальї. Узбережжя Егейського моря порізане численними бухтами і тому берегова лінія являє зовсім інший ландшафт. Але не в цьому головна відмінність. У давні часи, на місці сьогоднішніх турецьких міст, були давньогрецькі колонії, що залишили по собі, значну кількість античних пам'яток. Тому, відпочиваючи на Егейському морі, туристи мають можливість ознайомитися зі спадщиною однієї з найвеличніших стародавніх цивілізацій.

З власного досвіду можу сказати, що відпочинок в Антальї і Бодрумі, це дві великі різниці. Таке враження, що побував в різних країнах.

Як, же без Анталії?

Але, Середземноморське узбережжя Туреччини, все-таки для більшості туроператорів, є пріоритетним напрямком. Тут і інфраструктура більшою мірою «заточена» під «наших людей» і саме Середземне море, справляє незабутнє враження. Величне, яскраво блакитне, і неймовірно прозоре.
Ціни на відпочинок на Середземноморському узбережжі (http://online-tour.net/отдых-в-турции-из-украины/), поступово повертаються до докризового рівня, тобто підвищуються, але це наших туристів, не відлякує. Ніяких передумов до зменшення попиту не спостерігається. Тому, якщо не трапиться нічого форс-мажорного, то про «гарячі путівки» до Туреччини, можна і не мріяти.

Спадщина Давньої Греції

Хоча з часів занепаду того, що ми сьогодні називаємо Стародавньої Грецією, пройшло близько трьох тисячоліть, ця цивілізація залишила по собі безліч пам'ятників. Руїни древніх міст зустрічаються повсюдно по всьому Середземномор'ю, кількість їх дозволяє уявити масштаби колишньої цивілізації, які, треба сказати, вражають.
Незважаючи на те, що за ці три тисячі років, по територіях, колись густонаселених еллінами, прокотилася не одна хвиля руйнівних землетрусів, клімат змінився до такої міри, що перетворив, колись родючі ґрунти в посушливі напівпустелі, у туристів з усього світу і сьогодні є можливість власноруч доторкнутися до древньої спадщини.

Де все це побачити?

Примітивна логіка підказує, що пам'ятники давньогрецької культури повинні знаходитися в Греції, і саме туди потрібно їхати, щоб все це побачити. З одного боку, це звичайно так. І священна гора Олімп, і Афіни і руїни стародавньої Спарти, знаходяться саме там. Але з іншого боку, все набагато складніше.
Грецькі колонії, хоча які вони грецькі, тоді і слова такого, Греція, не було, займали великі території по всьому Середземномор'ю і Причорномор'я. Сучасна Греція, всього лише мала частина своєї давньої прародительки, останки колишньої величі якої знаходяться і на території сучасних Болгарії та Македонії, і в Криму, і ще, тільки Бог знає де. Але найбільша кількість античних пам'яток знаходиться навіть не в Греції, а на території сучасної Туреччини.
Будучи на відпочинку в Туреччині, особливо на узбережжі Егейського моря, просто дивуєшся різноманіттю древніх руїн. На території сучасної Туреччини знаходилося два з семи чудес світу стародавнього світу. Мавзолей в Галікарнасі і Храм Артеміди в Ефесі. На жаль, вони не дожили до наших днів, але, наприклад, амфітеатр Галикарнаса, що знаходиться на території сучасного Бодрума, просто дивує рівнем своєї збереженості.

Тут же поруч колись перебувала і не менш знаменита Троя, оспівана Гомером. А в безпосередній близькості від тамбурінових терас Памуккале, знаходяться руїни стародавнього міста Иераполиса, міста, населення якого в період розквіту перевищувало сто тисяч чоловік.
Все вищесказане робить подорожі в зазначені країни, не тільки приємними, а й захоплюючими. Усвідомлення колишньої величі робить історію не тільки параграфом з підручника за п'ятий клас, а й частиною власного життя.

Ги-ги-ги та російсько-турецькі помідори

Подібно до українського безвізового режиму, в реаліях нашого світу, успішно розігрується, ще одна, не менш захоплююча «Санта-Барбара» - російсько-турецькі відносини. Чесно кажучи, у мене немає ніякого бажання нагадувати короткий зміст попередніх серій, суть не в тому. Півроку Росія і Туреччина влучно кидались усілякими кізяками, вправлялися в «вишуканості» дипломатичних висловів («Помидорами не отделаются»), виливали один на одного з екранів телевізорів вміст вигрібних ям, натхненно зображували неабияке протистояння турецького двору і пітерського підворіття, і тут на тобі...

Лист турецького султана

Реджеп Ахметович Ердоган вирішив обмежитися помідорами, які насправді виявилися огірками, тому що з помідорами, в плані експортозаміщення, у Туреччині все виявилося в порядку, а з огірками не дуже. Коротше, вождь турецького народу, вирішив, що якщо хитро постаратися, то з нього корона не впаде, і написав заморському пахану, покаянного листа. Мовляв, щиро шкодуємо. Причому в турецькому варіанті листа жалю і вибачень раз у надцять менше, ніж у російському перекладі. Володимир Володимир-огли, тут же його пробачив, і на радощах аж зтанцював кадриль і сказав «Поїхали!», тобто царственим жестом дозволив своїм підданим відпочивати в Туреччині. Коротше, хепі-енд, мир, дружба, жуйка. І ось тут, особисто у мене постає питання:

Як власне все це розуміти?

Я, як-то, це не дуже можу уявити. Адже не тільки заявами Путіна та Ердогана обмежувалася непримиренна ворожнеча. Турецькі вболівальники гнилими, знову ж таки, помідорами закидали російських волейболісток, а в Москві, така ж гидота летіла в бік турецького посольства. І що, після всього цього, досить «примирення імператорів», щоб інші, як ні в чому ні бувало, поїхали, один до одного в гості, на чарку чаю? Це вже щось з репертуару індійського кіно.

Тому що, я можу уявити собі поїздку в країну, де до мене ставляться з неприязню і ворожістю, за необхідності. По роботі там, з метою поправки здоров'я, можу. Але просто відпочивати, я б туди, ні за що не поїхав. Навіть забезкоштовно. Саме з таких міркувань для мене зараз, як місце відпочинку, закритий Крим. Ну не поїду я туди відпочивати, поки над півостровом гордо майорить триколор, точніше поки що Крим є частиною «русского мира», навіть не в геополітичному, а в ментальному сенсі.

А така лайка і таке «примирення» не роблять честі ні одній, ні іншій стороні. Не видно ознак ні розуму, ні гордості. А ще видно, що «турецкий мир», не особливо відрізняється від «русского» і тому, скільки б не сварилися вони, і не вдавали з себе ворогів, зрештою, загрожує їм «вічна дружба»