четвер, 31 серпня 2017 р.

Біометричні реалії

Абсолютно не вважаю себе «всепропальщіком» і «ятакізнальщіом», але епопея з біометричними паспортами, яка розгортається у нас на очах, класичний приклад, того, як у нас все буває. І головне, як завжди в наших реаліях, начебто ніхто ні в чому не винен, точніше винних, то знайти можна, але сенсу від цього все одно ніякого. Ці люди опиняться просто крайніми. А наступного разу, в іншому місці, все буде так само. Тому що так працює система.

Хроніка біометричних подій

Почну з фіналу. На сьогоднішній день, біометричні закордонні паспорти виходять друком з величезною затримкою. Причому ця затримка зростає з кожним днем. Ніякі встановлені терміни не витримуються. Люди втрачають заздалегідь оплачені квитки і бронь в готелях, відкладаються і переносяться тисячі поїздок. Нерви, лайка. Все як завжди.
Хоча начебто, нічого не віщувало біди. Біометричні паспорти почали оформляти ще два роки тому, і по нетерміновому тарифу їх можна було оформити, трохи більше ніж за місяць. І ніякого ажіотажу не було. Але тут нам на голову звалився безвіз, і почався загранпаспортний кінець світу. Спочатку українська влада тільки бадьоро рапортувала, скільки кілотонн біометричних закордонних паспортів встигли видати, тим самим провокуючи всіх і вся на бездумне отримання закордонного паспорта в самий ажіотаж. Паспорти стали затримувати, спочатку трохи, потім все більше і більше.

А потім поліграфічний комбінат пішов чи то у відпустку, чи то в запій, чи то в декрет. Розповідають про брак якогось унікального біометричного пластика, без якого, заповітний пропуск в безвізовий Шенген, ну ніяк, не зліпити. Всім клієнтам розповідають про те, що він уже їде звідкись із-за далекого бугра. Стара пісня, чи не так? А ціни на «дуже термінове« оформлення паспорта, злетіли вище даху. А все тому, що ми «країна заповітного дефіциту».
Тому що один з найулюбленіших і прибуткових видів «бізнесу», це торгівля державними послугами втридорога, собі в кишеню. Я, чесно не знаю, чи була ця ситуація свідомо спровокована, або все вийшло зовсім випадково, але це одна з невиліковних хвороб нашого суспільства. З одного боку, я не розумію, ті юрби стражденних, які стрімголов побьыгли оформляти біометричні паспорти, коли вони їм ще й на фіг не потрібні. З квітня видано близько трьох мільйонів біометричних закордонних паспортів (за попередні два роки півтора мільйона), а реально послугами безвіза скористалося поки менше півмільйона осіб. В результаті, ті, кому дійсно терміново потрібен біометричний закордонний паспорт виявилися в патовій ситуації.
Ну і, звичайно, у виграші, як завжди виявилася «приймаюча сторона”. Ті хто, в будь-якій ситуації вміють пролізти, допомогти і прискорити. Тільки кому це потрібно, крім них самих?

пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

Імміграційна політика Канади

З введенням в 2015-му році програми Express Entry кількість прийнятих країною іммігрантів, практично не змінилося. Зате змінився якісний склад. З процесу надання права на проживання та роботу в Канаді, практично виключений людський фактор. З одного боку, система Express Entry, дає можливість, всім бажаючим спробувати свої сили в конкурсі на отримання канадського ВНЖ, з іншого боку, значно посилила вимоги до конкурсантів.
Уряд Канади, можна зрозуміти. Було б абсолютно нераціонально проводити відбір конкурсантів з яких-небудь інших параметрів. Якщо кількість претендентів значно перевищує можливості в наданні місць, то логічно, що ці місця повинні отримати кращі з кращих. Навіщо організовувати курси англійської мови, якщо можна зробити відбір вже серед тих, хто його, і без того, добре знає. Навіщо витрачати бюджетні гроші на підвищення кваліфікації новоприбулих мігрантів, якщо можна спочатку вибирати згідно необхідним професійним параметрам.

На жаль, ця жорстка логіка, багато в чому вбиває надії, тих, хто в імміграції бачить єдиний шанс, облаштуватися в цьому житті. Але з іншого боку вона мотивує потенційних мігрантів, вчити мову, вдосконалювати професійні навички, ще в період підготовки до імміграції в Канаду. Якщо зробити з усього цього висновки, то виходить, що введена в 2015-му році система значно ускладнила отримання права на проживання в Канаді, тим, хто в цьому більшу потребу, але при цьому спростила, тим, хто цього дійсно гідний.